Українські науковці: хто вони сьогодні
Українські науковці — це не абстрактна спільнота з підручників. Це конкретні люди в Києві, Львові, Харкові, Одесі та менших містах, які ведуть лабораторії, читають лекції, лікують пацієнтів у клініках при університетах і рахують збитки від війни у своїх інститутах. За даними Міністерства освіти і науки, станом на початок 2024 року в Україні працювало близько 95 тисяч дослідників, і ця цифра помітно зменшилася від довоєнного рівня. Тобто це спільнота, яка одночасно тримає академічну якість і виживає в умовах повномасштабної війни. Розповісти про неї варто без пафосу, з конкретними іменами, цифрами й тими речами, які реально змінилися за останні роки.
Для звичайного читача це має практичне значення: наукові розробки в Україні впливають на якість ліків у лікарнях, на стійкість зв’язку під час блекаутів, навіть на те, як працює звичайний додаток у смартфоні. Нижче — огляд того, хто зараз працює в українській науці, чим вони займаються, як влаштована система та як держава й бізнес фінансують дослідження.
Хто входить до спільноти і як вона влаштована
Якщо дивитися на структуру, українські науковці — це три великі групи. Перша — співробітники Національної академії наук (НАН України), яка налічує понад 170 установ і близько 28 тисяч штатних працівників. Друга — науково-педагогічні працівники університетів: професори, доценти, аспіранти. Третя — дослідники в галузевій і прикладній науці, які працюють у медичних установах, конструкторських бюро, агросекторі та IT-лабораторіях. Умовний поділ допомагає зрозуміти, чому тема «вчених» в Україні завжди спірна: кожна з груп має власні правила фінансування й звітності.
| Сектор | Де працюють | Що досліджують | Основне джерело фінансування |
|---|---|---|---|
| Академічний (НАН) | Інститути фізики, математики, ботаніки, металофізики тощо | Фундаментальна наука, прикладні розробки для оборони | Державний бюджет, гранти |
| Університетський | КНУ ім. Шевченка, ЛНУ ім. Франка, ХНУ ім. Каразіна, НТУУ «КПІ» | Підготовка кадрів, наукові школи, прикладні проєкти | Бюджет, платне навчання, міжнародні гранти |
| Галузевий | Інститути НАМН, агрофірми, ІТ-компанії, оборонні КБ | Медицина, агрономія, софт, безпілотники | Бізнес, держзамовлення, гранти |
Чимало дослідників поєднують ролі: наприклад, професор університету водночас керує відділом в Інституті фізіології НАН або очолює лабораторію в компанії. Це одна з причин, чому «середня зарплата науковця» в новинах часто не відповідає реальному доходу конкретної людини. У 2023 році середня заробітна плата в НАН коливалася в межах 12–18 тисяч гривень залежно від посади та установи, тоді як в університетах ситуація ще різкіше відрізнялася залежно від міста. Водночас науковці, що залучені до оборонних проєктів або мають міжнародні гранти, могли отримувати суттєво більше.
- Кількість дослідників в Україні у 2024 році — близько 95 тисяч осіб, що приблизно на 15% менше, ніж у 2021 році.
- Близько 60% науковців зосереджено в Києві, Харкові та Львові, решта працює в обласних центрах і наукових містечках.
- За даними Scopus, у 2022–2023 роках українські автори опублікували понад 18 тисяч наукових статей, переважно у співпраці з європейськими колегами.
Що реально змінила війна: втрати, адаптація, нові пріоритети
Повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року вдарило по науковому середовищу відчутно, хоча цей бік життя рідко потрапляє в новини. За оцінками КМІС і самих академічних установ, пошкоджено або зруйновано щонайменше 12 великих наукових установ — серед них Інститут психології в Києві, будівлі Харківського національного університету, приміщення Інституту радіофізики в Харкові. Деякі інститути частково переїхали: наприклад, Інститут проблем штучного інтелекту працював у комбінованому режимі з офісом у Києві та тимчасовими робочими місцями у Львові. Це вплинуло на швидкість досліджень, але також прискорило цифровізацію: за два роки значно більше семінарів перейшло в онлайн, з’явилися нові спільноти на кшталт «Української наукової діаспори» у LinkedIn.
| Показник | 2021 рік | 2023 рік | Коментар |
|---|---|---|---|
| Кількість дослідників | ~112 тис. | ~95 тис. | Відтік за кордон і мобілізація |
| Частка жінок у науці | ~46% | ~49% | Зростання через від’їзд частини чоловіків-вчених |
| Публікації у Scopus | ~12 тис. | ~9 тис. | Скорочення через перебої з експериментами |
| Гранти НФДУ | ~250 | ~310 | Зростання завдяки міжнародним донорам |
Змінилися й самі дослідницькі пріоритети. Після 2022 року помітно побільшало проєктів у сфері безпілотних технологій, захисту критичної інфраструктури, відновлювальної медицини та психологічної реабілітації військових. Класичний приклад — лабораторії при КПІ ім. Ігоря Сікорського, де спільно з волонтерськими інженерними ініціативами розробляли акустичні сенсори для виявлення дронів. Інший приклад — співпраця Інституту молекулярної біології і генетики НАН з клініками для розробки швидких тест-систем.
- Близько 7% науковців-чоловіків призовного віку виїхали за кордон у 2022–2023 роках, ще частина мобілізована до ЗСУ.
- Українські дослідники стали частіше вигравати гранти Європейської ради з досліджень (ERC) у 2023 році — це 14 проєктів проти 9 у 2021 році.
- За даними Національного фонду досліджень, середній розмір гранту на індивідуальний проєкт у 2023 році становив близько 1,2 мільйона гривень на рік.
Відомі імена і наукові школи
В Україні є ціла низка імен, відомих далеко за межами країни. Сергій Корольов пройшов школу київського Політехнічного інституту і згодом став ключовою фігурою радянської космонавтики. Ігор Сікорський, який народився в Києві, побудував перший у світі серійний гелікоптер. Лев Ландау, який навчався в Харківському університеті, став лауреатом Нобелівської премії з фізики 1962 року. Але сучасна карта ширша: в Україні зараз працюють і дослідники, відомі у вузьких міжнародних колах, наприклад, у сфері матеріалознавства чи кібербезпеки. Згадаймо Ярослава Лагуту з Інституту металофізики, який досліджує надпровідні матеріали, або Оксану Піщанську з Інституту фізіології, відому роботами з нейрофізіології стресу.
Природничі науки і точні дисципліни
Найпомітніші українські науковці сьогодні працюють на стику фізики, матеріалознавства та IT. Інститут металофізики НАН публікує десятки статей на рік у журналах першого квартиля, а Інститут математики в Києві зберігає сильну школу з диференціальних рівнянь і алгебри. Активно розвивається квантова тематика: кілька українських груп беруть участь у міжнародних проєктах із квантових обчислень і квантового зв’язку, хоча й у менших масштабах, ніж колеги з Німеччини чи США.
Медицина і біологія
Інститут молекулярної біології і генетики НАН відомий роботами з геноміки, зокрема дослідженнями стійкості організму до іонізуючого випромінення. Інститут фізіології ім. Богомольця публікує праці з нейрофізіології та регенеративної медицини. У клінічній медицині є ціла низка дослідників, відомих у межах професійної спільноти: наприклад, фахівці з кардіохірургії Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова.
Гуманітарістика і суспільні науки
Українські гуманітарії також мають міжнародну вагу. Інститут історії України НАН веде багаторічні проєкти з перегляду радянської історіографії. Інститут літератури ім. Шевченка досліджує архіви українського модернізму. У сфері економіки виділяються дослідники з Інституту економіки та прогнозування, які працюють над моделями відновлення української економіки після війни.
Як влаштована підготовка нового покоління
Щоб зрозуміти, хто такі українські науковці через 10–15 років, треба подивитися на аспірантуру та докторантуру. Станом на 2023 рік в Україні налічувалося близько 28 тисяч аспірантів, з яких приблизно половина навчалася за державним замовленням, решта — на контракті. Захисти дисертацій залишаються доволі тривалою процедурою: кандидатська дисертація в середньому готується 4–5 років, докторська — 6–8 років. Окремий виклик — захист під час війни: багато спеціалізованих вчених рад тимчасово працюють у дистанційному режимі, що дозволяє підтримувати процес, але іноді створює бюрократичні затримки.
Крок 1. Бакалаврат і перший науковий досвід
Більшість майбутніх науковців починають шлях на третьому-четвертому курсі бакалаврату, коли долучаються до кафедральних лабораторій. Конкретний приклад: студент-біолог на кафедрі біохімії ЛНУ ім. Франка може вже на третьому курсі мати власну невелику публікацію у фаховому журналі. Головне — знайти керівника, який погодиться вести.
Крок 2. Магістратура і стажування
Магістратура в Україні зазвичай триває 1,5–2 роки. Для дослідника критично важливе стажування: Erasmus+, DAAD, Fulbright, програми Польської академії наук. У 2023 році близько 4 тисяч українських студентів і молодих науковців пройшли короткострокові стажування в ЄС. Це шанс побачити, як працюють іноземні лабораторії, і налагодити контакти для майбутніх проєктів.
Крок 3. Аспірантура і перший грант
Вступ до аспірантури вимагає складання іспитів і підготовки плану дисертації. На цьому етапі варто подаватися на індивідуальні гранти НФДУ або міжнародних донорів. Типовий грант НФДУ для молодого дослідника у 2023 році — 700–900 тисяч гривень на рік, що дозволяє покрити власну зарплату, реактиви й відрядження.
Крок 4. Публікації у Scopus/Web of Science
Сучасна аспірантура передбачає обов’язкові публікації у міжнародних журналах із квартилями Q1–Q3. Для природничих наук орієнтир — 2–3 статті за три роки. Це реалістично, якщо працювати в сильній групі й мати стабільний доступ до обладнання.
Крок 5. Передзахист і захист
Передзахист — це внутрішня перевірка дисертації на кафедрі. За ним іде захист у спеціалізованій вченій раді, де працюють опоненти з інших установ. Процедура публічна, триває кілька годин і вимагає серйозної підготовки.
Крок 6. Докторантура і наукова школа
Докторант уже не просто дослідник, а людина, яка формує власну школу: керує аспірантами, подає великі гранти, організовує конференції. Це рівень, на якому вчений починає визначати напрямок в Україні.
Крок 7. Міжнародна інтеграція
Останній крок — активна участь у міжнародних професійних спільнотах. Це можуть бути комітети міжнародних організацій, редакційні колегії журналів, спільні лабораторії з іноземними колегами. Саме тут український науковець перестає бути суто локальним фахівцем.
Фінансування: звідки беруться гроші на дослідження
Система фінансування української науки тримається на трьох «китах»: державне фінансування через НАН та університети, національні гранти (передусім Національний фонд досліджень, НФДУ) і міжнародні гранти. Державне фінансування у 2023 році на науку становило близько 0,3% ВВП, що істотно нижче за середньоєвропейські 2–3% і навіть за рекомендований ЮНЕСКО рівень 1%. Це одна з причин, чому українські науковці змушені витрачати багато часу на пошук грантів і подачу заявок.
Базове бюджетне фінансування
НАН України отримує кошти з державного бюджету за окремою статтею. У 2023 році обсяг фінансування становив близько 6,5 мільярда гривень. Цих грошей вистачає на зарплати, комунальні послуги та мінімальне підтримання обладнання. На масштабні експерименти їх зазвичай недостатньо, тому інститути шукають додаткові джерела.
Гранти НФДУ
Національний фонд досліджень України розподіляє кошти на конкурсних засадах. У 2023 році було проведено конкурси за напрямками «Підтримка досліджень провідних та молодих учених», «Наука для відновлення України» та інші. Розмір типових грантів коливається від 800 тисяч до 5 мільйонів гривень на проєкт.
Міжнародні гранти і програми
Найбільш відчутними для українських науковців стали програми Horizon Europe, Європейська рада досліджень, NATO SPS, USAID, шведські та німецькі фонди. Грант ERC Starting Grant, який у 2023 році отримали двоє українських дослідників, може сягати 1,5 мільйона євро на п’ять років. Це серйозні гроші навіть за європейськими мірками.
Бізнес і оборонне замовлення
Окремий блок фінансування — держзамовлення на оборонні розробки, медичні препарати й агротехнології. Наприклад, Інститут електрозварювання ім. Патона в Києві десятиліттями працює з оборонними та промисловими замовленнями, а Інститут проблем міцності розробляє матеріали для потреб ЗСУ.
Як Україна виглядає на тлі Європи і світу
За показниками наукової активності Україна посідає помітне, але не провідне місце у Європі. За кількістю публікацій у Scopus 2022 року країна була на 38-му місці у світі. Це приблизно рівень Угорщини чи Чехії, але значно нижче за Польщу. За показником цитування на одну статтю українські дослідники також поступаються середньоєвропейським колегам, що пояснюється як меншим фінансуванням, так і відтоком кадрів. Водночас за окремими напрямками Україна тримає лідерство: наприклад, у дослідженнях сонячних елементів, радіофізиці, агроґрунтознавстві, окремих напрямках математики.
Європейський підхід (ЄС)
У Євросоюзі наукова політика побудована на програмі Horizon Europe з бюджетом понад 95 мільярдів євро на 2021–2027 роки. Університети й наукові інститути можуть вільно подавати заявки якщо відповідають критеріям. Для українських науковців участь у програмі відкрита з 2022 року завдяки асоційованому членству. Це дало змогу десяткам груп долучитися до консорціумів.
Американський підхід (США)
У США фінансування науки здійснюється переважно через федеральні агенції: National Science Foundation, National Institutes of Health, Department of Energy. Внутрішня конкуренція висока, і навіть досвідчений професор може роками чекати на грант. Для українського дослідника це і виклик, і орієнтир: вимоги до якості проєктів у США часто стають зразком для нас.
Українські реалії
Українська модель поєднує радянську спадщину (сильні академічні інститути, великі лабораторії) з ринковими елементами (грантове фінансування, бізнес-замовлення). Головна відмінність від ЄС і США — менший обсяг фінансування і менш розвинена інфраструктура приватних досліджень. Через це наукові школи тримаються переважно на ентузіазмі керівників і міжнародних зв’язках.
Часті запитання (FAQ)
Скільки зараз працює науковців в Україні?
За даними Міністерства освіти і науки, у 2024 році в Україні налічувалося близько 95 тисяч дослідників, що приблизно на 15% менше, ніж у 2021 році. Відтік частково компенсується поверненням частини вчених з-за кордону і стабілізацією роботи в тилових областях.
Які галузі української науки зараз розвиваються найактивніше?
Найпомітніші результати у сфері оборонних технологій, відновлювальної енергетики, біомедицини, матеріалознавства та прикладної математики. Університети активно розвивають напрямки кібербезпеки, штучного інтелекту й агротехнологій, що підкріплюється попитом бізнесу.
Чи можна вступити в аспірантуру під час війни?
Так, вступ триває у звичайному режимі, хоча багато вузів проводять вступні іспити онлайн. Документи можна подати через електронні системи університетів або через «Освітній портал». Терміни зазвичай оголошують у червні–липні, а заняття починаються у вересні.
Який середній розмір гранту для українського вченого?
Індивідуальний грант НФДУ у 2023 році становив 700 тисяч — 1,2 мільйона гривень на рік. Міжнародні гранти, такі як ERC, можуть сягати 1,5 мільйона євро на п’ять років. Реальний розмір фінансування залежить від типу проєкту, рейтингу журналів, де публікуються результати, та інституційної підтримки.
Чи є сенс їхати в науку за кордон?
Короткострокове стажування у сильній лабораторії — однозначно так, воно дає досвід і контакти. Довгостроковий переїзд залежить від особистих обставин. Багато українських науковців поєднують роботу в Україні з афіліацією в іноземних університетах: наприклад, мають позицію visiting researcher у Польщі або Німеччині.
Хто фінансує українську науку сьогодні?
Головні джерела — державний бюджет (через НАН і університети), національні гранти (НФДУ) і міжнародні донори (Horizon Europe, USAID, NATO, німецькі та шведські фонди). Дедалі більше долучається бізнес: від агрохолдингів до оборонних компаній.
Які відомі українські наукові школи сьогодні?
Серед активно працюючих — київська школа кібернетики (починаючи з Глушкова), харківська школа теоретичної фізики (ще з Ландау), львівська школа математики, київська школа матеріалознавства в Інституті металофізики, а також відносно молоді напрямки у сфері штучного інтелекту, що сформувалися в КПІ та УКУ.
Чи впливає війна на міжнародні публікації українських авторів?
Вплив відчутний: у 2022 році кількість публікацій у Scopus знизилася, оскільки частина дослідників втратила доступ до лабораторій. У 2023 році ситуація частково стабілізувалася завдяки онлайн-формату, спільним проєктам з іноземними колегами та додатковій підтримці від міжнародних донорів.
Як долучитися до наукової спільноти?
Найпростіший шлях — стати членом профільної асоціації (наприклад, Українського фізичного товариства, Асоціації українських математиків), відвідувати наукові конференції та долучатися до кафедральних досліджень. Для молодих дослідників корисні програми НФДУ та Erasmus+.
Читайте також
Залишити відповідь