Луценко назвав наземні роботизовані комплекси непридатними для евакуації поранених

19 серпня 2026 року військовий та громадський діяч Ігор Луценко у власній колонці, оприлюдненій у ТСН, заявив про системну проблему евакуації поранених із «кіл-зони» на фронті. За його словами, сучасні наземні роботизовані комплекси зазвичай не підходять для евакуації поранених і є «засобом для евакуації тіл загиблих, не більше». Луценко наголосив, що «у нас немає чим евакуювати поранених», і назвав ситуацію «повним функціональним провалом».

Технічні обмеження та описаний інцидент

Луценко стверджує, що наземні роботизовані комплекси зазвичай мають швидкість 7–10 км/год і не мають належного протимінного та протидронового захисту. Він описує інцидент, під час якого спроба евакуювати поранених на такій платформі провалилася — її уразив ворожий дрон. Двоє військових з підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2» зазнали важких поранень від атаки російських дронів «Молнія». Командир роти 475-го окремого штурмового батальйону Владислав Польський особисто врятував обох, вивізши їх на цивільному пікапі без бронежилета.

Пропоновані рішення та їхнє просування

Луценко називає ефективним рішенням використання важкоброньованих автомобілів класу MRAP — «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV — оснащених засобами РЕБ і протимінним захистом. Серед альтернатив він також згадує потужні важкі коптери для повітряної евакуації та дистанційно керовані роботизовані системи ураження й розвідки. За словами Луценка, він представив ініціативу Сирському, який тоді був головнокомандувачем, і той підтримав концепцію, але вона «загубилася в паперових морях інстанцій та відомств». Допомогла потрапити до Сирського Марія Берлінська. Луценко стверджує, що кошти від партнерів є, проте держава не може їх витратити через відсутність чітко сформованої потреби.